У колі життя кожен вид відіграє свою роль. Вовк у наших ландшафтах так само важливий, як травоїдні тварини, рослини та інші ланки харчових ланцюгів.
Вовк, як великий хижак, допомагає збалансувати популяції травоїдних, знищує слабких і хворих тварин і не дає популяціям цих видів надмірно зростати. Це позитивно впливає на ландшафт, дозволяючи багатьом іншим рослинам і тваринам процвітати. У цьому відношенні вовки ініціюють ефект доміно, впливаючи на різноманітні види птахів, риб, ссавців та комах. Без присутності хижаків, таких як вовки, екосистеми менш здорові та підтримують менш багату дику природу.
В 1995 році після 70-річної відсутності вовків знову заселили в Єллоустонський національний парк на заході Сполучених Штатів. Їх повернення викликало ланцюгову реакцію, прискоривши відновлення екосистем, які були деградовані за їх відсутності. Вовки збалансували популяцію лосів, тримаючи її у постійному русі. Лосі перестали надмірно виїдати молоду вербу, тому вербосади вздовж струмків зміцніли. Це призвело до повернення бобрів, які, у свою чергу, дають простір для багатьох птахів, риб, комах та інших видів.
У Європі зустрічається п’ять підвидів вовків, з яких найпоширенішим є євразійський вовк. У середньому він важить близько 40 кг, з відносно коротким і грубим буро-коричневим хутром. Вовки — дуже розумні та дуже соціальні тварини, які живуть великими родинними групами, які називаються зграями. Пристосовані та витривалі, вони можуть виживати в різноманітних середовищах існування: лісах, тундрі, горах, болотах та пустелі.
Довга історія полювання та переслідування призвела до того, що до першої половини двадцятого століття ця тварина зникла з більшості західноєвропейських країн. Пізніше ставлення до вовка почало змінюватися, і тепер тварина охороняється в більшості європейських країн і поступово повертається в наші ландшафти.
У багатьох регіонах Європи вовки полюють на худобу, через що фермери і пастухи знищують вовків. Однак така поведінка вовків здебільшого пов’язана з нестачею їх природної здобичі. Дослідження показали, що навіть коли на території вовків багато худоби, вовки віддають перевагу полюванню на диких тварин, таких як олені та кабани. Таким чином, підвищення доступності природної здобичі має вирішальне значення для покращення відносин між людиною та вовком. Також важливо включити місцевих зацікавлених сторін у плани управління, створити відповідні схеми компенсації та спільно працювати над заходами щодо співіснування.
У Родопських горах, горах Велебіт і Долині Коа місцеві ревайлдинг команди підтримують природне повернення вовків, збільшуючи доступність природної здобичі (благородного оленя, лані та косулі), підвищуючи обізнаність місцевих громад і впроваджуючи програму собак-охоронців.
У дельті Дунаю вовк може допомогти регулювати популяцію золотого шакала, яка, на думку місцевих громад, створює проблеми. Вовк зустрічається в дельті та Тарутинському степу, але все ж зрідка. Головними перешкодами для повернення вовків у цій місцевості є полювання та різке зменшення природної здобичі. Відновлення фауни дельти та популяцій козулі, в першу чергу, допомогло б повернути вовка, мінімізувати конфлікти з фермерами та популяціями шакалів.
