Поза кадром: як знайти та сфотографувати кучерявого пелікана?

15 Жовтня, 2020

Наприкінці травня в рамках проекту “Шлях життя пелікана” в українській частині дельти Дунаю відбулася польова експедиція, організована Rewilding Ukraine з метою проведення наукових обліків кучерявого пелікана, а також фотомісія. Обліки проводив Максим Яковлєв – орнітолог Дунайського біосферного заповідника, який понад 15 років фотографує природу та мешканців цього мальовничого регіону. Йому допомагав зоолог Олександр Гайдаш.

Максим Яковлєв та Олександр Гайдаш підчас весняних обліків кучерявого пелікана обстежили українську частину дельти Дунаю.

Протягом тижня експерти обстежили всі крупні водойми українського Придунав’я – озера Китай, Ялпуг, Катлабух, Кагул, Кугурлуй та Лунг, а також Кілійське гирло Дунаю та його приморські ділянки. Особлива увага була приділена територіям, де в минулі роки були відмічені кучеряві пелікани.

“Пелікани є орнітологічним символом дельти Дунаю, – розповідає Максим Яковлєв. – Адже вони дуже тісно пов’язані з водно-болотними угіддями, а їх чисельність демонструє стан екосистеми. Чим гірші екологічні умови, тим менше риби є для пеліканів. Різке падіння чисельності може вказувати на те, що в природі діється щось погане. Тому дуже важливо проводити регулярні обліки та приділяти окрему увагу видам, що є своєрідними маркерами здоров’я оточуючого середовища, до яких відносяться пелікани. Такі обліки орнітологи проводять в українській частині дельти Дунаю вже протягом кількох десятиліть. Ми слідкуємо, як змінюється чисельність птахів та з яких причин, щоб зрозуміти як впливає на них діяльність людини та природні процеси.”

Пелікан є орнітологічним символом дельти Дунаю та посланцем здорових водойм та заплав.

В дельті Дунаю мешкають два види пеліканів – рожевий та кучерявий. Обидва занесені до Червоної книги України та ряду міжнародних природоохоронних списків. Під час обліків орнітологам важливо дізнатися чисельність птахів, відмітити, які місця вони обирають для харчування, відпочинку чи гніздування.

“Під час цьогорічної експедиції окрему увагу ми приділили водно-болотним угіддям оз. Кугурлуй – єдиній території української частини дельти Дунаю, де в останні роки було відмічене успішне гніздування кількох пар кучерявого пелікана. У 2000 р. була також невдала спроба розмноження у Дунайському біосферному заповіднику», – розповідає Максим.

Озеро Кугурлуй – єдина територія української частини дельти Дунаю, де в останні роки було відмічене успішне гніздування кількох пар кучерявого пелікана.

Ревайлдинг регіон Дельта Дунаю представляє собою широку заплаву, на виході в море річка розділяється на кілька рукавів: Кілійське гирло в український частині розпадається ще на кілька гирл, в румунській дельті знаходяться Сулінське гирло, що також утворює мережу гирл та каналів. На деякі ділянки дельти, особливо в заповідній зоні Дунайського біосферного заповідника, через їхню важкодоступність та охорону неможливо потрапити з суходолу. І, звісно ж, пелікани полюбляють саме такі дикі території, які зазвичай відвідують лише науковці на інспектори державної охорони.

“На окремих ділянках не завжди просто було потрапити до світу пеліканів, – ділиться враженнями Яковлєв. – Наприклад, щоб порахувати птахів в районі Курильських мілин – мілководних ділянок, що займають площу близько 1,5 тис. га та знаходяться в приморській частині дельти на межі з Румунією – нам доводилося спочатку їхати на човні з двигуном, а далі на меншому човні проштовхуватися довгою жердиною через багнюку та зарослі водяної рослинності. Саме на цій багатій рибою території ми цієї зими відмітили одночасно понад 150 особин кучерявого пелікана, що є рекордною кількістю цього виду за всі роки нашого спостереження.

На Придунайських озерах було простіше, адже до більшості територій можна було під’їхати на автомобілі. Але й там не все пройшло так просто. Внутрішні мозаїчні ділянки озер, які облюбували пелікани, виявилися настільки мілководними, що на плав засобах до них неможливо було потрапити. В ці моменти нас рятував квадрокоптер. Він давав можливість зазирнути у здавалося б непрохідні території та зібрати унікальний науковий матеріал. Нашими помічниками були також оптичні прилади – біноклі та телескопи. Завдяки ним ми помічали птахів та ідентифікували їх до виду”.

Біноклі та телескопи допомагали, коли важко було дістатись до пеліканів на водоймах.

Загалом під час обліків в українській частині дельти на всіх територіях було помічено 58 особин пелікана кучерявого Pelecanus crispus. Найбільше птахів експерти зустріли в приморській частині дельти Дунаю. На деяких територіях спостерігалися скупчення птахів до 10 і більше особин.

“Останніми роками чисельність обох видів пеліканів в дельті Дунаю почала зростати. В гніздовий період більшість птахів, що ми відмічаємо, – це холостуючі особини чи нестатевозрілі птахи. Їхній основний “пологовий будинок” знаходиться в румунській частині дельти, а в українській частині вони здебільшого харчуються. Під час гніздування птахи дуже вразливі і потребують повної ізоляції з боку людини та хижаків. Відомі випадки, коли навіть при короткочасному відвідуванні гніздових поселень (зазвичай, рибалками) птахи кидали свої гнізда. На мою думку, саме дотримання умови ізольованості в період гніздування та посилена охорона територій, де мешкають птахи, стали першочерговою причиною зростання їхньої чисельності в дельті Дунаю. В рекордних скупченнях, що були помічені зимою, могли бути не тільки пелікани з дельти, а й, скажімо, з Казахстану, Узбекистану. Україна, завдяки теплій зимі, стала прихистком для них. Раніше птахи у нас не зимували, але зі змінами клімату та збільшенням кількості безморозних днів, чисельність пеліканів взимку також почала зростати”, – розповідає орнітолог.

Також були обстеженні території, які в подальшому пелікани можуть використовувати для гніздування. В наступному році в межах проекту команда Rewilding Ukraine разом з партнерами планують побудувати кілька штучних платформ для гніздування кучерявих пеліканів. Досвід інших країн, наприклад, Болгарії та Румунії, показує, що птахи добре сприймають ці конструкції та залюбки будують там свої гнізда та висиджують пташенят.

“На озері Кугурлуй, де в минулі роки гніздилися окремі пари кучерявого пелікана, цього року нам не пощастило знайти гнізда. Мабуть через те, що на острівці, де птахи гніздилися в минулі роки, хтось випалив рослинність, і пелікани не приступили до гніздування чи змінили місце своєї колонії. Причиною загибелі кладок в минулі роки нерідко ставало підтоплення, адже рівень води у водоймі є динамічним та регулюється системою шлюзів зі сторони Дунаю. В цьому випадку ефективно було б побудувати на озері платформу, але вона приваблювала би не тільки птахів, але й людей, які можуть пошкодити конструкцію чи потурбувати пеліканів. Озеро Кугурлуй є водно-болотним угіддям міжнародного значення, але лише нещодавно отримало статус заказника загальнодержавного значення. Тому є надія, що в подальшому це дасть можливість оберігати певні ділянки від втручання людини і можна буде встановити тут платформу.

На відміну від озера, приморська частина дельти Дунаю на території Дунайського біосферного заповідника знаходиться під постійною охороною. Наша задача – знайти найбільш затишні, але зручні для гніздування птахів місця. Платформи будуть виконувати роль своєрідних високих островів, що ізолюють колонії вид хижаків. Тому сподіваємося, що будівництво платформ дасть свої результати, і ми невдовзі побачимо пташенят і на території заповідника”.

Досвід Болгарії та Румунії показує, що птахи добре сприймають штучні платформи та залюбки будують там свої гнізда та висиджують пташенят.

Проект “Шлях життя пелікана”, який допомагає зберегти та відновити популяцію кучерявого пелікана у Чорноморському регіоні та Середземномор’ї, робить акцент не тільки на дослідженнях виду та практичних заходах з його збереження. Ми розуміємо важливість популяризації знань про цього величного птаха, що є посланцем здорових водойм та водно-болотних угідь. Тільки з підтримкою місцевого населення та широкого кола сторін заходи з ревайлдингу можуть бути успішними. Тому велика увага приділяється комунікації, яка неможлива без видовищних та промовляючих до глядача світлин. Фотомісія, яка супроводжувала наукові обліки, теж була цікавою та нелегкою справою.

“Пелікани дуже граційні, – із захопленням розповідає Максим. – Їхні могутні постаті в небі, з розмахом крил до 3 м, під час перельотів нагадують парад парапланеристів. Ці видовищні польоти у більшості людей викликають шквал емоцій. Я скажу вам, що не менше емоцій викликають птахи, якщо ви їх побачили зблизька. Їхня своєрідна зовнішність, яка нагадує давню істоту з епохи динозаврів (і недарма, бо перші родичі сучасних пеліканів жили в ту епоху), дзьоб у вигляді мішку, просто захоплюють. Неймовірно цікаво спостерігати за колективним полюванням пеліканів, бакланів, крячків та мартинів. Коли ти стаєш свідком цього дійства, саме ці моменти хочеться закарбувати в своїй пам’яті та поділитися ними з іншими. На допомогу приходять фотоапарати та відеокамери.”

Пелікани дуже граційні. Їхні могутні постаті в небі, з розмахом крил до 3 м, під час перельотів нагадують парад парапланеристів.

“Фото та відео дають можливість краще пізнати нашу природу, зануритися в неймовірне життя її мешканців. Дійсно, буває не так легко отримати гарний кадр. Всі ми знаємо, які птахи динамічні, та як вони реагують на появу людини. Саме тому нерідко доводиться сидіти по кілька годин нерухомо серед комарів, по коліна в багнюці. Але якщо птахи не лякані, вони підпускають до себе дуже близько. В наш час на допомогу прийшли гарні фотоапарати з далекобійними об’єктивами. Подібна техніка коштовна і не всім по карману. Але я вам скажу, що техніка грає важливу, але другорядну роль. Щоб зробити гарний кадр необхідно мати терпіння та цілеспрямованість, і головне – наблизитися до природи, зрозуміти її та, навіть, стати її частиною”.

“І наостанок, – додає фотограф, – для тих, хто хоче навчитися розрізняти різні види пеліканів. Чи кучеряві пелікани дійсно кучеряві, а рожеві пелікани мають рожеве забарвлення? Частково так, це їхні характерні риси, але не головні. Рожевих пеліканів в польоті можна відрізнити по темним смугам на кінці крил, і, на відміну від кучерявого пелікана, вони зазвичай тримаються великими зграями, які нараховують десятки, а то й сотні особин. Кучеряві пелікани тримаються поодиноко чи невеликими групками. Ззовні вони сірувато-білі, зблизька у них дійсно є “чубчик” з пір’їн. У рожевих пеліканів забарвлення може бути від рожевого до білого, лише молоді мають відтінки сірого і їхній “чубчик” значно коротший та навіть не завжди помітний, а ще у них навколо ока є шкіряна рожева діляка, позбавлена пір’я”.

Кучеряві та рожеві пелікани разом з великими бакланами відпочивають в прибережній частині дельти Дунаю.

Проект “Шлях життя пелікана” (LIFE18 NAT/NL/000716), що координується Rewilding Europe, реалізується за фінансової підтримки Програми LIFE Європейського союзу та Фонду Arcadia.

  • This field is for validation purposes and should be left unchanged.