Якщо ви самозабутньо любите дітей, мрієте щозими полетіти в Африку і вдома у вас постійний хаос, можливо, ви трошки пелікан. Або були їм в минулому житті. Насправді пелікани набагато ближче до людей, ніж ми думаємо. Зустріти цих птахів можна на території України, куди вони прилітають і іноді гніздяться.
Знайомтеся: Кучерявий і Рожевий
Не всі знають, що дельта Дунаю в Одеській області – місце проживання відразу двох видів пеліканів: Кучерявого (лат. Pelecanus crispus) і Рожевого (лат. Pelecanus onocrotalus). Відрізнити рожевого пелікана можна по рожевому відтінку оперення і чорним смугам на крилах, які добре видно в польоті. Збираються ці птахи великими зграями, чисельність яких іноді досягає декількох сотень особин. Їх кучеряві родичі воліють триматися малими групами або окремо, а на голові у них дійсно є кучерявий чубчик. Обидва види пеліканів можуть полювати і навіть жити разом. І ті й інші дуже люблять тепле мілководдя, багате рибою, і відокремлені зарості, де можна зробити гніздо. Озера і острова в дельті Дунаю ідеально підходять для цих птахів. Але в ХХ столітті чисельність кучерявого і рожевих пеліканів стала помітно скорочуватися.
Баба-птиця і турботливий батько
Пелікани завжди були символом батьківської любові. На півдні Росії і в Україні пелікана в народі називають «баба-птицею», і це зовсім не образливе прізвисько. На хінді “баба” означає батько. У середньовіччі з’явилася легенда, про те, що пелікан може вигодувати пташенят навіть власною кров’ю. Насправді червона пляма під шиєю, яка з’являється у кучерявих пеліканів в період спарювання, зовсім не кров, а колір горлового шкірястого мішка, який потрібен, щоб привабити самку. Гнізда пелікани теж будують разом: самець приносить гілки і суху траву, часто крадучи будматеріали у сусідів. Самка постійно сидить в гнізді, яке нагадує купу сміття, і чекає появи потомства. Хоча виростити більше одного пташеняти за сезон вдається не всім.
Червонокнижний нащадок літаючих ящерів
Рожеві та кучеряві пелікани внесені до Червоної книги України і низки міжнародних природоохоронних списків як зникаючий вид, що вимагає охорони. Основна причина їх зникнення – знищення місць гніздування людиною або хижаком, браконьєрство, зменшення кількості рибних запасів в місцях проживання пеліканів.
Орнітолог Максим Яковлєв працює в Дунайському біосферному заповіднику вже 14 років і щорічно веде облік птахів в українській частині дельти Дунаю. Особливу увагу він приділяє кучерявому пеликанові – виду, який знаходиться під загрозою зникнення в Європі. Під час експедиції в травні 2020 року вченим вдалося відзначити на цій території 58 особин.
“Пелікани дивовижні птахи з розмахом крил понад три метри і довгим дзьобом, – розповідає Максим. – Дивлячись на їх граціозний політ, можна легко уявити, як виглядали літаючі ящери в доісторичні часи. Спостерігати за ними велике задоволення, але дістатися до місць їх скупчень не завжди просто. На кордоні з Румунією доводитися буквально проштовхувати човен крізь зарослі водною рослинністю мілководні ділянки. Але саме тут ми нарахували в одному скупченні більше 150 кучерявих пеліканів – рекордна кількість для цього виду за всі роки наших спостережень. Збільшення чисельності пелікана в дельті, як в період розмноження так і в період зимівлі і міграцій, – хороша новина. Ми вважаємо, що перш за все причиною її збільшення стала надійна охорона місць проживання, яку забезпечує українсько-румунський заповідний резерват”, – каже Максим
Пелікан не тільки символ дельти Дунаю, а й важливий індикатор стану водно-болотних угідь. Якщо з угіддям щось йде не так, кількість птахів відразу скорочується. У 2000-му році вчені відзначили спробу гніздування окремих пар рожевих пеліканів в Дунайському біосферному заповіднику, але вона закінчилася невдачею. В останні час в районі українського Придунав’я гніздування декількох пар кучерявого пелікана було відзначено тільки на озері Кугурлуй, яке нещодавно отримало статус заказника загальнодержавного значення.
“Практично всі пелікани, яких ми бачимо в літній період, – це молоді або самотні особини, які з різних причин не розмножуються. Нерідко до нас прилітають на полювання птахи з румунської частини дельти, де вони гніздяться. Зараз ми працюємо над створенням умов для гніздування і вирощування потомства пеліканів в нашому заповіднику “, – зазначив Максим.
Будинок для закоханих в небо
Те, що кучеряві і рожеві пелікани повертаються в дельту Дунаю, зовсім не випадковість. Ще в 2019 році стартував міжнародний проект “Pelican Way of LIFE” (Шлях життя пелікана). Його мета – збільшити кількість птахів, які мешкають на всьому шляху міграції пеліканів з Європи в Африку, адже на Чорноморсько-Середземноморському маршруті живе 50% пеліканів Землі. Проект координує ініціатива Rewilding Europe, головне завдання якої – відновити втрачену природну рівновагу і повернути тварин і птахів в їх звичне середовище проживання. В Україні роботу з пеліканами координує Rewilding Ukraine.
“Пелікани дуже полохливі і сприйнятливі до зовнішніх чинників. Якщо випадково потривожити самку в період гніздування, пара може кинути своє гніздо назавжди. Тому повне усамітнення – найважливіша умова для висиджування і виховання пташенят “, – говорить Максим Яковлєв.
Крім людини, для гнізд пелікана особливу небезпеку становлять підтоплення під час паводків і напад хижаків. Вихід з цієї ситуації – спорудження спеціальних ізольованих плаваючих платформ, які будуть виконувати роль островів в найзручніших і затишних куточках дельти. Подібні платформи вже успішно використовувалися на території Греції, Болгарії і Румунії.
“У цьому році ми визначимо кращі місця для гніздування в нашому заповіднику і встановимо там платформи. Навіть статую пелікана поставимо, тільки б прилетіли і заснували колонію», – каже орнітолог. Справа в тому, що пелікани приймають штучні фігури пеліканів за своїх родичів і дійсно проявляють інтерес до нового місця.
Світ очима пелікана
За роки роботи в дельті Дунаю Максим Яковлєв вже добре вивчив повадки птахів і впевнений, що люди, які живуть в цих заповідних краях, відіграють важливу роль в долі кучерявого і рожевих пеліканів.
“Це нешкідливі і дуже красиві птахи, спостерігати за ними одне задоволення. Але часто вони стають заручниками людської байдужості, жорстокості і жадібності. У Національному парку “Тузловські лимани” зараз зимують два рожевих пелікана, абсолютно ручні і контактні. Активісти забрали їх з одного одеського ресторану, де птахи веселили публіку, а щоб пелікани не полетіли, їм підрізали крила. Зараз всі чекають, коли у них виросте нове оперення, а навесні планується випуск приймаків в дику природу. Ще добре, що птахи потрапили в національний парк в задовільному стані і їх можна було реабілітувати “, – розповів Максим.
Одного разу йому навіть вдалося віртуально «політати« разом зі зграєю рожевих пеліканів – за допомогою дрона. Це незамінний інструмент для спостереження за птахами в природному середовищі. Таким способом, наприклад, був знятий геніальний документальний фільм «Птахи» французького режисера Жака Перрена.
У минулому році Максим Яковлєв зауважив зграю пеліканів в небі над островом Єрмаков і вирішив познайомитися з ними ближче. “Птахи зовсім не реагували на пристрій, тому я практично увійшов в атмосферу польоту і навіть відчув себе частиною зграї. Чесно скажу, що це непередавані відчуття. Тілом ти знаходишся на землі, а думками і поглядом – в зграї. Рухаєшся разом з ними, бачиш все так же, як вони”, – поділився враженнями Максим.
Однак запускати дрон поруч з пеліканами можна тільки фахівцям. “У подібних польотах головне – не нашкодити птахам, потрібно знати, на яку відстань і в який час до них підлітати. Світ птахів вразливий і прекрасний одночасно, найчастіше найкраща допомога для них – невтручання людини”, – підсумував Максим Яковлєв.
За матеріалами зробленими для Вокруг света