Не тільки знакові великі види тварин важливі для природи. Менш відомі види, наприклад, бобер європейський, також відіграють важливу роль у ревайлдингу природних систем. Тваринний та рослинний світ дельти Дунаю та прилеглих регіонів створюють складні, врівноважені та взаємозалежні екосистеми, які підтримують дику природу та людей. І в цих системах кожен вид має своє важливе місце та впливає на багато інших видів. Давайте поговоримо про бобрів: чим вони цікаві і чому корисні для природи та місцевих громад.
Пухнастий лісоруб
Познайомимося ближче з цими кумедними тваринами, які з’явилися на планеті біля 35 млн років тому і понині населяють наші ландшафти. Як же цим малюкам розміром з собаку вдається валити дерева та будувати довжелезні греблі на річках? Природа добре подбала про них, тож їх тіло має багато особливостей, які допомагають тваринам пристосуватися до досить незвичного способу життя. Досить незграбні на суші, у воді вони почуваються у своїй стихії. Цьому сприяють веслоподібний хвіст, перетинки між пальцями на задніх лапах, водонепроникне хутро тощо. Бобри можуть залишатися під водою аж 10-15 хвилин, пропливаючи за цей час відстань у майже кілометр, за рахунок великих легень та печінки. Для порівняння – середньостатистична людина може затримувати дихання лише на 1-2 хвилини. Коли бобри пірнають, вушні проходи та ніздрі тварин замикаються, не пропускаючи воду всередину. Також особливі вирости губ дозволяють бобрам гризти навіть під водою, не захлинаючись.
Бобри мають великі різці, що ростуть на протязі всього життя, як і у інших їх родичів – гризунів. Щоб точити дерева, їх зуби «укріплені» спеціальною емаллю, що містить сполуки заліза. Через це різці бобрів мають характерний помаранчевий колір. Харчуються тварини корою та різноманітною трав’янистою рослинністю. Бобри є досить кремезними та сильними тваринами, адже їм потрібно не тільки повалити дерево, але й перетягнути його частини та гілки на потрібне місце. Спритні передні лапи дозволяють їм тримати предмети, переносити їх та маніпулювати ними, копати й виконувати інші складні функції.
Майстер-клас «Як звести греблю»
Бобри оселяються на річках та ставках, віддаючи перевагу повільній течії. Вони справжні архітектори та будівельники, на всі лапи майстри! У крутих берегах вони риють нори, але частіше зводять греблі, щоб створити запруду. Греблі бобрів – це вершина будівельної майстерності, за своїми технічними характеристиками вони не поступаються греблям, створеним людьми. Вони дуже міцні і можуть витримувати великі навантаження. Сам процес будівництва є дуже ефективним та продуманим. Спочатку бобер підгризає великі дерева на березі річки з такого боку, щоб вони впали відразу у потрібному напрямку, заклавши основу для греблі. Деякі гілки та шматки деревини бобер встромляє у дно, щоб гребля була міцніша. З тією ж метою працьовита тварина підпирає греблю поперечками. Коли основа готова, бобер бере менші гілки та прилаштовує їх у проміжках між великими. Маленькі отвори закриває глиною, листям та іншими підручними матеріалами, які приносить у передніх лапах. Лише уявіть скільки це роботи! І таким чином один бобер чи боброва родина можуть побудувати греблю довжиною 100 та більше метрів. Рекордні боброві греблі простягаються на півкілометра і більше! Також, не забуває бобер і про подолання ризиків – з одного боку гребля має стік, щоб її не змило паводком.
У запруді, що утворюється за греблею, тварини будують боброву «хатку» – домівку із гілок та глини складної конструкції, що може сягати 3 метрів у висоту та 10 метрів у діаметрі. Вхід до «хатки» розташований під водою, щоб убезпечити господарів від хижаків та інших непроханих гостей. Вона може мати кілька приміщень – для житла, для зберігання їжі, – а також кілька виходів на випадок небезпеки. Зазвичай зверху бобер залишає віконечко для освітлення домівки.
Ланцюгова реакція
Дивлячись на масштаби перетворень, які спричиняє бобер у ландшафті, можна припустити, що він значно впливає на інших тварин та рослинний світ.
Поміркуймо, що відбувається в природі, коли бобер будує греблю? Дерева падають і перегороджують частину річки. Утворюється ставок, стояча і тепла вода якого приваблює комах та риб. Вони, зі свого боку, принаджують птахів, які переносять насіння, з якого виростає більше дерев. Останні значно пом’якшують наслідки сильних дощів, також греблі бобрів утримують воду у природних долинах, тож це перешкоджає затопленню міст і сіл нижче за течією… У такий спосіб ланцюжок взаємопов’язаних процесів продовжується. Це наочний приклад того, як природа і люди отримують користь від існування одного виду.
Також підтоплені дерева полюбляють дятли та кажани, мертва деревина приваблює багатьох комах, вони слугують наглядовими пунктами для хижих птахів. Куниці, ондатри, видри й інші тварини знаходять притулок у покинутих бобрових норах. Вода у бобрових ставках трохи тепліша, тож пізніше вкривається кригою, що також є перевагою для птахів, таких як рибалочка й інших, що харчуються рибою.
Після створення греблі, раніше сухі низькі ділянки берега перетворюються на заплавні луки, де зростають цінні види рослин, нагулюється риба, в тому числі й цінні види, такі як форель і лосось. Там розмножуються амфібії та комахи, будують свої гнізда водні птахи. Боброві ставки фільтрують річкову воду, допомагають підвищити та стабілізувати рівень ґрунтових вод, утримують запас води під час посух та пожеж.
Тож, як бачите, один вид може мати величезний вплив на безліч інших видів тварин і рослин. Бобер – один з ключових видів, інженер ландшафту. Він допомагає суттєво збільшити біорізноманіття регіону, де він мешкає, і допомагає іншим видам процвітати.
Бобер у нашому регіоні
Бобер європейський був колись поширений у Євразії, але через цінне хутро та бобровий струмінь, який використовують в косметології, наприкінці 19 сторіччя вид опинився на межі вимирання: лише біля 1200 особин зберіглися у восьми популяціях в Європі та Азії. Після того завдяки зусиллям екологів бобра повернули у багато регіонів, де він колись мешкав. Зараз вид також самостійно повертається у інші регіони, і є досить широко розповсюдженим.
В дельті Дунаю бобер європейський зустрічається у румунській частині з 2011 року, куди він самостійно повернувся після реінтродукції на інших річках Румунії на початку 21 сторіччя. В українській частині дельти ознаки присутності бобра були вперше за багато років помічені у Дунайському біосферному заповіднику у 2021 році. Тож ми сподіваємося, що бобри зможуть самостійно повернутися в дельту у достатній кількості і сприяти зусиллям з ревайлдингу у нашому регіоні.